Звідки взялися модальні — і чому в них немає -s
Дивацтва модальних — без -s, без to, без минулого часу — здаються свавіллям рівно доти, доки не видно, звідки ці слова взялися. А взялися вони з маленької групи давніх дієслів-виродків, яка застигла в мові, як комаха в бурштині. Кожна «неправильність» модальних — скамʼянілий уламок граматики тисячолітньої давнини.
16.1 Що ці слова означали колись
| Модальне | Давнє значення | Що від нього лишилося |
|---|---|---|
| can | cunnan — «знати, вміти» | сенс «умію»; спільнокореневе слово — cunning «хитрий», буквально «знаючий» |
| may | magan — «мати силу, могти» | сенс «можливо»; родич — might «міць»: He might come і mighty warrior — одне гніздо |
| must | mōtan — «мати дозвіл, бути належним» | лишилося тільки колишнє минуле mōste — тому в must і немає власного минулого часу |
| shall | sculan — «бути винним, заборгувати» | сенс обовʼязку — досі живий у юридичних текстах: The Client shall pay |
| will | willan — «хотіти, бажати» | сенс волі: I will — «я хочу/беруся»; родичі — воля і англійське willing «охочий» |
Зверніть увагу на will: «майбутній час» англійської — насправді стерте «хотіти». I will go колись означало «я хочу піти» — і саме тому will досі так добре виражає обіцянки й відмови. Українська, до речі, зробила той самий трюк іншим дієсловом: наше «робитиму» — це стародавнє «робити + йму», тобто «маю робити».
16.2 Чому без -s: це колишні минулі часи
Розгадка головного дивацтва. Ці дієслова ще в прагерманській мові були preterite-present — «минуло-теперішніми»: їхня теперішня форма за походженням — колишній минулий час.
А в минулому часі германських дієслів закінчення -s у третій особі не було ніколи — порівняйте зі звичайним минулим: he worked, а не he workeds. Тому:
Звідси ж і відсутність to: після цих дієслів здавна стояв голий інфінітив — так само, як у сучасній англійській після let і make (let him go, а не let him to go). Конструкція просто ніколи не перебудовувалася.
16.3 could, might, would, should — минуле від минулого
Четвірка «мʼяких» модальних — це вцілілі старі минулі форми: could від can, might від may, would від will, should від shall. Але мова майже перестала вживати їх як минуле — і віддала їм іншу роботу: дистанцію.
Тому «Could — це минулий час від can» — правда лише на третину: сьогодні could частіше означає ввічливість (Could you…?) і можливість (It could work), ніж учорашнє вміння.
16.4 Чому в української інший інструмент
Українська пішла іншим шляхом: наші «модальні» — здебільшого звичайні слова, які поводяться за загальними правилами. «Можу, мусиш, треба, варто, слід, мабуть» — відмінюються (можу/можеш), беруть інфінітив («мушу йти»), мають минуле («міг», «мусив»). Тому й немає інтуїції, що модальне — окремий клас зі своєю граматикою: у рідній мові такого класу просто немає.
Англійські ж модальні за тисячу років повністю відкололися від звичайних дієслів: не беруть do в питаннях (бо самі старіші за do-конструкцію), не мають інфінітива, не складаються один з одним. Мова заповнила діри протезами — і саме тому have to виглядає «неправильним модальним»: воно не з цієї касти, воно звичайне дієслово на підробітку.
Історія не поставить модальні за вас — це робить лише практика. Але вона знімає відчуття свавілля: без -s — бо це колишні минулі часи; без to — бо конструкція старіша за саму норму з to; ввічливе could — бо минуле означає дистанцію. Правила перестають бути списком заборон і стають трьома слідами однієї історії.