Звідки взялися артиклі — і чому в українській їх немає
Артиклі здаються свавіллям рівно доти, доки не видно, звідки вони взялися. А взялися вони з двох звичайних слів, які англійська вимовляла так часто, що стерла до службових. І найцікавіше: українська передає ту саму інформацію — просто іншим інструментом.
16.1 a — це стерте one, the — стерте that
| Артикль | Походження | Що лишилося від старого сенсу |
|---|---|---|
| a / an | давньоанглійське ān — «один» | «один» досі живий: once a week = раз на (один) тиждень; a hundred = одна сотня |
| the | давньоанглійське þæt / se — «той» | «той» досі живий: the можна замінити на that майже скрізь без втрати сенсу |
Звідси й обмеження, які в темі здавалися правилами: a не буває з множиною, бо «один» не буває з множиною. same завжди з the, бо «той самий» — вказування. І an — не окреме слово, а старіша форма: ān мало n від початку, а перед приголосними його просто стало важко вимовляти — n відпала. Тому правильне питання не «чому an hour додає n», а «чому a bug її загубила».
16.2 Українська передає те саме — порядком слів
В українській артиклів немає, але інформація «нове чи відоме» нікуди не зникла. Її несе порядок слів: відоме йде на початок речення, нове — у кінець.
Це найкорисніший факт розділу: ви вже вмієте розрізняти a і the — просто робите це переставлянням слів, а не артиклем. Коли сумніваєтесь, перекладіть речення українською обома порядками і подивіться, який звучить природно: «зайшов чоловік» — a, «чоловік зайшов» — the.
16.3 І «один», і «той» українська теж вживає майже як артиклі
16.4 Чому одні мови зробили цей крок, а інші ні
Латина артиклів не мала — а всі її нащадки (французька, іспанська, італійська) їх виростили, тим самим шляхом: з «один» і «той». Праслов'янська теж не мала — і словʼянські мови здебільшого так і живуть без них (виняток — болгарська, яка виростила артикль-суфікс: книга → книгата). Німецька й англійська виростили, литовська — ні.
Закономірність проста: артиклі зʼявляються там, де слабне відмінкова система й жорсткішає порядок слів. Англійська втратила відмінки — порядок слів став граматикою (підмет завжди перед дієсловом), і жонглювати «відомим наперед, новим у кінець» стало неможливо. Роботу «нове/відоме» довелося віддати окремим словам. Українська зберегла відмінки — тому порядок слів у неї вільний, і артиклі їй просто не потрібні.
Історія не поставить артиклі за вас — це робить лише практика. Але вона знімає відчуття свавілля: a і the — не орнамент, а компенсація за вільний порядок слів, який англійська втратила, а українська зберегла.
І вона дає перевірку, яка працює завжди: підставте «один» — вийшло? це a. Підставте «той самий» — вийшло? це the. Не підставляється жодне — артикль, найпевніше, нульовий.