say, tell, ask, speak — чотири дієслова, які плутають
Українське «сказати» покриває всі чотири: «сказав», «сказав мені», «сказав зачекати», «сказав кілька слів». Англійська розрізняє їх за однією ознакою — чи названий адресат і як саме. Помилка тут не ламає розуміння, але чується одразу: He said me звучить так само, як українською «він розказав про мені».
5.1 Одна ознака, чотири дієслова
say — адресата немає
Або він є, але тільки через to: He said to me that…. У живій мові такий варіант рідкісний і звучить трохи книжно.
✓ He said he would be late.
✗ He said me he would be late.
tell — адресат обовʼязковий
І одразу після дієслова, без жодного прийменника. Tell без адресата не вживається — крім кількох стійких зворотів.
✓ He told me he would be late.
✗ He told that he would be late.
ask — питання й прохання
Адресат необовʼязковий, але якщо є — теж без прийменника. Дві моделі: питання (ask if / where) і прохання (ask somebody to do).
✓ She asked where I lived. · ✓ She asked me to wait.
speak · talk — про сам процес
Ці двоє взагалі не вводять переказу: після них не буває підрядного речення зі змістом сказаного. Вони про факт розмови, а не про її зміст.
✓ I spoke to him yesterday.
✗ He spoke me that he was late.
5.2 Стійкі звороти, які не питають про адресата
Тільки say
say yes / no · say a word · say hello · say sorry · say a prayer · say something / nothing
Це фрази з прямим додатком: кажуть щось, а не комусь.
Тільки tell
tell the truth · tell a lie · tell a story / a joke · tell the time · tell the difference · tell somebody the way
Тут адресат можна не називати (He never tells the truth) — і це єдиний випадок, коли tell обходиться без нього.
5.3 Пари, на яких видно різницю
5.4 Дієслова, які ставлять адресата через to
Це та сама родина, що в темі «Пасивний стан» не пускає людину в підмет. Логіка одна: адресат у них не прямий додаток, а обставина.
She described us the flat.
They announced me the decision.
He suggested me a different plan.
She described the flat to us.
They announced the decision to me.
He suggested a different plan to me.
Порівняйте з протилежною родиною, де адресат іде одразу після дієслова: tell me, show me, send me, give me, offer me, promise me. Списки короткі, і вчаться вони не логікою, а вживанням — саме тому в шпаргалці вони стоять поруч.
З давального відмінка. Українською «мені» приклеюється до будь-якого дієслова мовлення без прийменника: «сказав мені», «пояснив мені», «описав мені», «повідомив мені». Форма одна на всі випадки, і різниці між дієсловами не видно взагалі.
Англійська цієї підказки не має: замість відмінка в неї місце в реченні, і кожне дієслово саме вирішує, чи пускати людину одразу після себе. Тому tell me ✓, а explain me ✗ — і жодного правила, яке передбачило б це наперед, не існує.