Місце прислівників: always, yesterday, quickly
Прислівник — головний порушник порядку в українців: удома він ходить будь-де, і звичка їде з ним в англійську. Насправді місць лише три — початок, середина, кінець, — і кожен тип прислівника має своє. Найважливіше правило ви вже знаєте з розділу 2: між дієсловом і додатком не встає ніхто.
Середина: прислівники частоти
Always, usually, often, sometimes, rarely, never — живуть перед основним дієсловом. Але є нюанс, на якому ламаються навіть сильні: з дієсловом be вони стають після нього, а в складеному часі — після першого допоміжного.
✗ I check my email always і ✗ Always I check my email — обидва звучать чужою. Винятки з дозволом на початок — лише sometimes та usually: Sometimes we order pizza. Із never на початку вмикається книжна інверсія (Never have I seen…) — красиво, але це стилістичний прийом, не буденна мова.
Кінець: як → де → коли
Спосіб дії, місце і час шикуються в хвості саме в цьому порядку. Якщо всі три в одному реченні — черга обов'язкова.
Найдорожча помилка розділу: very + дієслово
Українське «дуже» однаково пасує і до прикметника («дуже смачний»), і до дієслова («дуже люблю»). Англійське very працює лише з прикметниками і прислівниками: very good, very quickly. До дієслова воно не чіпляється ніяк — і саме звідси народжується найвідоміша калька українців.
She very wants to join the team.
We very need this feature.
She really wants to join the team.
We really need this feature. або: We need this feature badly.
Хочеться сказати «дуже + дієслово» — кажіть really перед дієсловом. Це працює завжди. Very much у кінці — теж правильно, але трохи формальніше; а от посередині (I very much like) воно звучить як промова в парламенті.