Розділ 5 з 19
Причин рівно чотири, і перші три знає кожен підручник. Четверта майже ніде не сформульована — і саме вона пояснює більшість пасивних речень у живих текстах. Якщо жодна з чотирьох не спрацювала, пасив просто подовжить речення на два слова.
① Діяч невідомий
Найпростіший випадок: ви не знаєте, хто це зробив, і сказати нема кого.
My bike was stolen last night.У мене вкрали велосипед.Хто вкрав — невідомо. Активне речення вимагало б вигадати підмет: someone stole… — і речення одразу стає про цього someone.
The data was deleted somewhere between Tuesday and Thursday.Дані видалили десь між вівторком і четвергом.Слідство ще триває. Пасив дозволяє описати подію, не називаючи винного, якого поки немає.
② Діяч неважливий або очевидний
Ви чудово знаєте, хто це робить, — але речення не про нього.
The road outside the office is being repaired.Дорогу біля офісу ремонтують.Звісно, ремонтники. Називати їх — те саме, що уточнювати, що літак веде пілот.
Access is granted only after training.Доступ надають лише після навчання.Регламент. Хто саме натискає кнопку, не має значення — правило працює однаково.
The samples were stored at 4 °C for 48 hours.Зразки зберігали при чотирьох градусах протягом сорока восьми годин.Класичний науковий пасив: важлива процедура, а не руки, які її виконували. Саме тому наукові статті написані пасивом на третину.
③ Діяча краще не називати
Найвідоміша й найсуперечливіша причина. Пасив дозволяє описати подію, не призначаючи винного, — і робить це однаково добре і чесно, і нечесно.
A mistake was made.Сталася помилка.Хрестоматійний приклад ухиляння від відповідальності: «помилка сталася», а не «ми помилилися». Англомовні редактори лають саме цю фразу — і мають рацію.
The form was filled in incorrectly.Форму заповнили неправильно.А тут те саме працює на користь співрозмовника: клієнту не кажуть «ви помилилися». Пасив тут — ввічливість, а не хитрість.
I haven’t been told when the release is.Мені ще не сказали, коли реліз.Найкорисніший випадок для робочого листування: подія є, звинувачень немає. Активне they didn’t tell me призначає винних, яких ви не мали на увазі.
A mistake was made і The form was filled in incorrectly — граматично одне й те саме речення. Різниця тільки в тому, кого пасив прикриває: у першому випадку автора, у другому — співрозмовника.
Тому правило «не пишіть пасивом» безглузде, а правило «не ховайте себе за пасивом» — робоче. Перевірка на місці: якщо діяч, якого ви прибрали, — це ви, поверніть його.
④ Тема речення — обʼєкт, а не діяч
Ось причина, яка пояснює більшість пасивів у реальних текстах, — і яку майже ніколи не проговорюють.
Англійське речення читається зліва направо як «ось про що йдеться → а ось що нового». На першому місці стоїть відоме, у кінці — нове. Коли відоме — це обʼєкт дії, поставити його першим можна тільки одним способом: пасивом.
Два тексти з тими самими фактами — різниця лише в тому, що стоїть першим
We shipped the new checkout on Monday. Three teams tested it before release.
Актив у другому реченні змушує читача стрибнути на нову тему («три команди»), а потім повернутися до фічі. Текст смикається.
We shipped the new checkout on Monday. It was tested by three teams before release.
Пасив тримає тему: обидва речення починаються з того самого — з фічі. Читач іде рівно, і «три команди» приходять як новина в кінці, де їм і місце.
This house was built in 1890. It has been rebuilt twice since then and was nearly demolished in the 1970s.Цей будинок збудували 1890 року. Відтоді його двічі перебудовували й один раз мало не знесли.Три речення поспіль про будинок. В активі кожне довелося б починати з нових людей — і текст розсипався б на три різні історії.
Your order has been received. It will be packed today and shipped tomorrow morning.Ваше замовлення прийнято. Його спакують сьогодні й відправлять завтра вранці.Лист клієнтові про його замовлення, а не про склад. Тема тримається пасивом від першого слова до останнього.
Подивіться на попереднє речення. Якщо те, чим воно закінчилось, ви хочете зробити темою наступного, — вам майже напевно потрібен пасив.
Це і є та причина, чому в інструкціях, звітах і листах клієнтам пасиву багато, а в новинах про людей — мало. Не жанр вирішує, а те, хто в тексті головний герой.